На території Азербайджану археологи виявили найдавнішу зі знайдених на сьогодні виробничу майстерню.
Вік майстерні, в якій виготовляли буси з раковин морського молюска дидакна (Didacna), оцінюють у 9 тис. років. Найдавніше неолітичне поселення Азербайджану, Каміль-тепе 4, де було виявлено виробництво, відноситься до кінця VII - початку VI тис. до н. е.
За допомогою магнітометрії група вчених під керівництвом Б. Хельвінг з Німецького археологічного інституту і Т. Алієв з Інституту археології та етнографії Національної академії наук Азербайджану виявили на поселенні також кільцеві структури і систему ровів, яка на 2 тисячі років давніша, ніж аналогічні системи, знайдені Центральній Європі. Подібні рови часто оточують стародавні поселення. Вони служили бар'єрами для тварин, стоку води та інших цілей. Кільцеві структури - це залишки будинків круглопланової споруди з сирцевої цегли.
Поруч з одним із ровів вдалося знайти залишки напівземлянки зі слідами штукатурки, викладеної з сирцю - сирої глини, яка не обпікається, а формується і сушиться на сонці. Археологічні дослідження показали, що підлогу землянки регулярно оновлювали, замазуючи новими шарами глини. Всередині були знайдені відбійник, уламки кварциту, створчатих раковин дидакни, готові буси та їх заготовки.
У майстерні зафіксовані всі стадії виробництва самих намистин. У 99% випадків з внутрішнього боку кам'яним знаряддям в них робився отвір. Бусину обточували з усіх боків, потім полірували. Всього знайдено 4000 фрагментів раковин реліктових молюсків. Цікаво, що мушлі дидакни зустрічаються лише за 200 км від поселення - на узбережжі Каспійського моря. Тобто якимось чином їх доставляли в поселення спеціально для виробництва.
Сьогодні відомо ще дві аналогічні майстерні неолітичного періоду в Азербайджані і Туркменії. Знахідки виробничих майстерень на території Прикаспія, вік яких оцінюється в 9 тис. років, суперечить існуючим науковим поглядам, згідно з якими подібні виробничі процеси з'явилися на більш пізніх щаблях розвитку людського суспільства.