У генах стародавніх жителів острова Пасхи не знайшли південноамериканських слідів.
Хто не знає кам "яні статуї з острова Пасхи - велетенські носаті статуї, зроблені зі спресованого вулканічного попелу? За повір'ями місцевих жителів, в них укладена надприродна сила предків першого короля острова Пасхи. Всього статуй відомо близько 900; вважається, що їх звели між 1250 і 1500 роками н. е.
Але хто були ці люди, які створили статуї, як вони заселили острів? До найближчого континентального узбережжя (Чилі) - близько 3,5 тис. км, до найближчого населеного острова - понад 2 тис. км. Завдяки Туру Хейердалу ми знаємо, що пропливти по океану між Полінезією і Америкою можна на саморобному плоту. Ймовірно, на острові Великодня свого часу могли перемішатися популяції з Полінезії та Америки, а полінезійці-мандрівники могли заселити Америку. «Але ймовірність - не доказ», - говорить Ларс Ферен-Шмітц (Lars Fehren-Schmitz), професор антропології з Каліфорнійського університету в Санта-Крузі.
Він і його колеги вирішили пошукати американське коріння у стародавніх аборигенів острова Великодня за допомогою палеогенетичного аналізу. Дослідники працювали з фрагментами кісток п'яти людей, троє з яких жили на острові до його відкриття європейцями в 1722 році, а двоє - після. Однак, як не дивно, американського коріння в останках не знайшли.
У більш ранніх роботах на цю тему вдалося встановити, що у сучасних жителів острова Великодня є генетична спорідненість з американськими індіанцями. Тоді ж виникло припущення, що американські гени були привнесені на острів між 1280 і 1425 роком. Але якщо вірити новому дослідженню, виходить, що змішання насправді відбулося набагато пізніше. Як зазначає Ферен-Шмітц, перемішуванню генів вельми сприяли рабство, китобійний промисел, масове насильницьке вивезення аборигенів та інша діяльність європейців - тому сьогодні ми і бачимо генетику місцевих жителів острова такою, яка вона є.
У статті в Current Biology сказано, що з 1722 по 1862 рік острів Великодня та інші острови Полінезії відвідали принаймні 53 кораблі з Америки та Європи. А скільки разів сюди припливали незадокументовані судна, можна тільки гадати. Китобої, які зупинялися на островах у пошуках їжі і легкої наживи, зазвичай несли на своєму борту досить різношерсту публіку. До складу бортової команди дуже часто входили тубільці з Південної Америки, які цілком могли залишатися жити на острові Великодня.
Однак найсерйозніше втручання в генетику жителів острова Пасхи сталося пізніше. У 1860-х роках перуанці здійснювали нальоти на полінезійські острови, викрадаючи місцевих жителів і продаючи їх у рабство. У 1884 році Перу примусили звільнити тих полінезійців, яких тут тримали, і відправити їх назад. Але вижили на зворотному шляху дуже небагато, і їх у підсумку висадили на острів Великодня - так тут опинилися люди з інших місць. Мало того, разом зі звільненими полінезійцями на острів завезли віспу, яка викосила місцеве населення, вже і так постраждале від завезених європейцями інфекцій, таких як туберкульоз і венеричні захворювання. У живих залишилися всього близько 100 осіб.
Критичне зменшення чисельності породжує ефект пляшкового горлечка, добре відомий популяційній генетиці. Ефект полягає в тому, що коли популяція відновлює свою чисельність, в ній поширюються ті гени, які були у тих, хто вижив. Вижити могли особини з такими варіантами генів, які в колишній популяції були досить рідкісними - значить, зараз такі рідкісні гени будуть активно поширюватися. В результаті генетична структура популяції змінюється. І якщо раніше на острові Великодня південноамериканських генів було небагато, то після проходу крізь пляшкове горлечко їхня частота легко могла зрости до нинішніх 5-6%.
У подальших дослідженнях група Ферен-Шмітца збирається визначити більш точно, коли стався приплив південноамериканських генів і звідки саме ці гени родом. Також дослідники збираються вивчити генетику стародавніх народів з інших полінезійських островів, якщо вдасться знайти відповідні зразки. За словами Ферен-Шмітца, технологічний прогрес, що стався за останні п'ять років, дозволяє працювати зі зразками, на яких раніше відразу ставили хрест. Багатий матеріал для застосування нових технологій являють собою старі музейні колекції - наприклад, зараз зразки для дослідження брали з останків, які були розкопані ще в 1980-х і зберігалися в музеї «Кон-Тікі» в Осло.