Білки рослинних патогенів псують мембрану клітин, щоб добути для себе внутрішньоклітинні поживні речовини.
Бактерії, шкідливі грибки та інші істоти, які проникають в організм і живуть за його рахунок, небезпечні не тільки тим, що напропалу витрачають ресурси господаря - вони часто ще виділяють небезпечні токсини. Ці токсини можуть бути або побічним продуктом обміну речовин патогену, або спеціальним засобом, який полегшує патогену життя. Наприклад, у вражаючих рослини бактерій, грибків і ооміцетів - так називають особливу групу організмів, які викликають цілий ряд хвороб тварин і рослин, у тому числі знаменитий фітофтороз картоплі - так от, у них є різні NLP, або NL-білки. Відомо, що ці білки пов'язуються з ліпідами зовнішньої мембрани рослинних клітин, але в чому саме полягає шкода, досі було неясно.
Співробітники Національного інституту хімії в Любляні разом з колегами з наукових центрів Великобританії, Японії та інших країн взяли у рослин тютюну ліпіди, до яких приєднуються NLP, сконструювали з них щось на зразок мембрани, а потім додали до цієї «мембрани» власне NLP від ооміцетів. Вийшли комплекси, які можна було вивчати за допомогою нейтронної рефлектометрії, яка дозволяють побачити структуру тонких плівок. Експериментальні дані перевіряли комп'ютерною моделлю, яка теоретично описувала ту ж саму структуру NLP з мембраною.
У статті в Science Advances сказано, що NLP не проходять крізь мембрану, але утворюють шар на її зовнішньому боці. Це призводить до того, що інші - рослинні - білки, які взаємодіють з тими ж самими мембранними ліпідами і сидять всередині і на мембрані, починають перебудовуватися, угруповатися, і слідом за ними перебудовуються самі ліпіди. У підсумку в мембрані з'являються проломи, але тільки вони виглядають не як великі пробоїни, не як пори, а як дрібні тріщини, розриви і лами. Через них з клітини виходять різні невеликі молекули, які потрібні патогенам для життєдіяльності - але, звичайно, з цими тріщинами і розривами рослинна клітина почувається погано.
Дірявлять клітинну мембрану зазвичай бактерії, що вражають тварин, у рослин таке зустрічається досить рідко, власне, і сам механізм тут не схожий на той, який використовують тваринні бактерії. У перспективі нові результати повинні допомогти створити нові, більш ефективні засоби проти ооміцетів та інших небезпечних патогенів рослин.