Більше сотні генів виявилися пов'язані відразу з кількома розладами психіки.
При психічних розладах мозок працює не так, як повинен, а це означає, що є якісь аномалії на рівні нейронів і їх молекул. А такі аномалії, в свою чергу, можуть бути прямим наслідком аномалій генетичних: мутація в тому чи іншому гені може підвищити ймовірність шизофренії, або аутизму, або чого-небудь ще. Деякі з психічних захворювань явно передаються у спадок, що знову ж таки вказує на їх генетичне коріння.
Ці генетичні корені шукають давно, і з часом стає все більш очевидно, що генетичні особливості психічних розладів багато в чому перекриваються. Минулого року ми писали про дослідників з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, які порівнювали активність генів у семистах зразках кори мозку, взятих у людей, які за життя страждали від аутизму, біполярного розладу, шизофренії, депресії та алкоголізму (крім цих семисот, було ще близько трьохсот зразків від здорових людей). Активність генів оцінювали за рівнем РНК-копій: як відомо, генетична інформація спочатку зчитується в РНК-копії, а потім на РНК-копії синтезується білок, і чим більше РНК синтезовано на якомусь гені, тим він активніший. Виявилося, що гени при психічних хворобах працюють схожим чином, і лише алкоголізм опинився в цьому сенсі несхожий на інших.
Нещодавно в Cell була опублікована ще одна робота на тему генетичної схожості психічних захворювань. Співробітники Центральної лікарні Массачусетсу і Геномно-психіатричного консорціуму підійшли до проблеми інакше: вони аналізували не активність генів, а відмінності в самих генах, тобто які варіанти яких генів найчастіше зустрічаються у тих чи інших хворих. Для аналізу взяли генетичні дані майже у 500 тис. здорових людей і майже у 233 тис. пацієнтів, у яких був як мінімум один психічний розлад. Поки що це наймасштабніше дослідження, присвячене генетиці психіатричних розладів.
У підсумку вдалося знайти 109 генетичних варіантів, які підвищують ризик більш ніж одного захворювання психіки. Залежно від набору загальних генів захворювання вдалося згрупувати в три групи: перша - захворювання, для яких характерна нав'язлива поведінка (нервова анорексія, обсесивно-компульсивний розлад і, в меншій мірі, синдром Туретта); друга - психотичні розлади і хвороби, для яких характерні проблеми з емоціями (біполярний розлад, шизофренія і клінічна депресія); третя група - хвороби, пов'язані з неврологічними аномаліями, що проявляються на ранніх етапах розвитку (розлади аутистичного спектру, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, синдром Туретта).
Серед ста дев'яти генів були також і такі, які можна знайти у різних хворих, незалежно від характеру захворювання - ці гени можна назвати «загальнопсихіатричними». В цілому ж гени, які пов'язані з більш ніж одним психічним розладом, в тій чи іншій мірі беруть участь у формуванні мозку (про що можна було б здогадатися), і активуються в другому триместрі вагітності.
Раз одні і ті ж гени підвищують ризик відразу декількох захворювань, виникає питання, який внесок кожного з них і за яких умов вони направляють мозок в одну, в іншу або в третю хворобу. Втім, не виключено, що надалі вдасться знайти не тільки «загальнопсихіатричні» гени, а й більш спеціальні, які пов'язані тільки з якоюсь однією хворобою.