Ущільнення жирової тканини, що виникають при надмірній вазі, прискорюють злоякісне переродження клітин.
Серед різноманітних видів злоякісних хвороб рак молочної залози вважається одним з найпоширеніших - у жінок він поступається тільки раку шкіри. Зрозуміло, медики і біологи намагаються вирахувати всі фактори, що підвищують ймовірність цієї пухлини. Одним з таких факторів ризику називають надмірну вагу. Ожиріння взагалі вважається тісно пов'язаним з раком, проте саме пухлина молочної залози виникає при надмірній вазі особливо часто. Два роки тому в журналі Science з'явилася стаття, автори якої стверджували, що проблема у похідному холестерину, 27-гідроксихолестеролі, який діє на клітини подібно естрогену (а про естроген відомо, що в 75% випадків він стимулює зростання пухлин). Чим більше холестерину, тим більше його онкогенного похідного, а при ожирінні в організмі, очевидно, буде надлишок холестерину.
Дослідники з Корнельського університету описують ще один механізм, що пов'язує ожиріння з раком грудей. На думку Клаудії Фішбах (Claudia Fischbach) і її колег, чималу роль у злоякісному переродженні клітин може грати сама структура жирової тканини, її механічні характеристики. Початкова ідея полягала в тому, щоб перевірити, як спрацьовує ожиріння генетичне і ожиріння сприятливе, що виникло через нерозумну дієту. Коли порівняли мишей, у яких надмірна вага з'явилася через генетичну схильність, з мишами, ожиревшими через перекармлювання, то виявилося, що і в тому, і в іншому випадку жирова тканина має характерну особливість - вона досить жорстка.
Нитки міжклітинної речовини, які утримують разом клітини в тканині молочної залози, при ожирінні стають менш пружними, ніж зазвичай. Така жорсткість, як пишуть автори роботи в Science Translational Medicine, провокує викид клітинами, що опинилися в «жорстких умовах», запальних молекул. А про те, що за хронічним запаленням часто йде рак, відомо вже давно (ми нещодавно писали про один з механізмів, що пов'язують одне з іншим). І дійсно, коли людські клітини, в яких вже почали проявлятися ознаки злоякісного переродження, помістили в мережу міжклітинних ниток, взятих з «ожиревших» тканин миші, то такі клітини з більшою ймовірністю перетворювалися на справжні пухлинні клітини.
Зменшення ваги тіла робить жирову тканину менш жорсткою, так що, можливо, схуднення може зменшити ймовірність раку грудей, однак для однозначних висновків тут потрібні додаткові клінічні дослідження. Відомо, що ділянки підвищеної щільності, які видно при мамографії, зазвичай вказують на можливе вогнище хвороби, однак їх часто не видно через ту ж жирову тканину. Тобто при надмірній вазі необхідна більш ретельна діагностика на предмет злоякісних загроз.
Однак, на жаль, рак має властивість повертатися після лікування: деякі клітини після операції і подальшої терапії залишаються в живих і можуть покласти початок нової пухлини, або в тому ж місці, де і раніше, або в іншому. Дослідники з британського Онкологічного інституту розробили діагностичний тест, що дозволяє визначати присутність таких слідів раку в організмі задовго до того, як з'являться нові клінічні симптоми. Особливість методу в тому, що тут достатньо проби крові: ДНК зі злоякісних або «майже-злоякісних» клітин, яка плаває по кровотоку, перевіряють на наявність мутацій, характерних для раку грудей. Кров для аналізу беруть кілька разів через певні проміжки часу, і за накопиченням мутацій можна оцінити, наскільки високий ризик повернення хвороби.
В експерименті брали участь 55 пацієнток, у яких пухлину видалили на ранніх стадіях. У жінок, у яких у крові виявляли ракову ДНК, ризик повторної появи пухлини зростав у 12 разів, причому такий прогноз можна було зробити майже за 8 місяців до клінічного прояву раку. ДНК, яку знайшли в крові, порівнювали з характеристиками первинної пухлини, якої перед тим позбулися за допомогою хірургічної операції та хіміотерапії. Повністю результати досліджень опубліковані в Science Translational Medicine.
Тобто, з одного боку, цей метод працює з кожним індивідуальним випадком, з іншого ж боку, він дозволяє зловити різні види раку грудей, оскільки, за словами авторів роботи, тут відстежуються мутації, властиві саме більшості різновидів пухлини. Головне - динаміка накопичення мутацій: за нею можна сказати, чи розвиваються ракові клітини, що залишилися в живих, множать власне число, або ж просто тихо гинуть десь у надрах тіла. І, в разі чого, можна завдати попереджуючого хіміотерапевтичного удару, щоб не дозволити сформуватися повторної пухлини. Чи можна такий спосіб діагностики пристосувати до інших онкологічних захворювань, покаже час.