Спілкуючись один з одним, шимпанзе бонобо можуть на щось відволіктися, але потім повертаються до спілкування з колишнім «співрозмовником».
Коли в нашу бесіду вторгається телефонний дзвінок, ми вибачаємося перед співрозмовником, приділяємо телефону хвилину-іншу, і повертаємося до розмови. Це здається настільки елементарним, що навряд чи хтось віддає собі звіт, наскільки складні когнітивні процедури ми виконуємо. Щоб повернутися до перерваного спілкування, ми повинні усвідомлювати важливість соціального контакту - тобто ми повинні розуміти, що нам важливо і потрібно продовжити спілкуватися саме з цією людиною. Більш того, ми також усвідомлюємо, що і для співрозмовника наша розмова важлива, тому і вибачаємося, коли змушені відповісти на дзвінок (ну або на повідомлення в месенджері). І справа навіть не в тому, про що ми говоримо - ми можемо обговорювати сущі дрібниці, але соціальна взаємодія сама по собі залишається вкрай важливою.
Загалом, зрозуміло, що тут повинні бути дуже добре розвинені соціальні навички і нейронні структури, які їх підтримують. І до останнього часу вважалося, що така поведінка властива тільки людям: тільки у нас є такі навички і відповідний мозок. Але виявилося, що карликові шимпанзе, або бонобо, теж можуть повертатися до перерваної розмови. Тільки у них це не стільки розмова, скільки грумінг: форма соціальної поведінки, коли тварини чистять один одному шерсть. Грумінг не просто гігієнічна процедура, а й найважливіший спосіб підтримувати соціальне життя. Пропонуючи один одному грумінг, шимпанзе (і не тільки шимпанзе) нагадують про себе друзям, гасять конфлікти, шукають розташування більш високопоставлених особин і т. д. Тобто грумінг - це дійсно щось на зразок світської бесіди.
Дослідники з Невшательського університету поставили експеримент з шимпанзе бонобо з великого французького зоопарку, в якому примати живуть в умовах, максимально наближених до природних. Шимпанзе відволікали від грумінгу або гучним звуком, від якого вони розбігалися, або називаючи мавп на ім'я. Через кілька хвилин ті бонобо, які відволіклися від «розмови», тобто від грумінгу, поверталися до перерваного заняття, причому саме з тим же «співрозмовником», з яким вони спілкувалися до цього. Більш того, вони подавали спеціальні сигнали, нагадуючи один одному, чим вони займалися, і висловлюючи готовність продовжити.
Також з поведінки мавп було видно, як по-різному вони поверталися до спілкування з різними «співрозмовниками»: якщо грумінгом займалися бонобо близького соціального рангу, то вони вели себе інакше, ніж коли різниця в суспільному становищі була більш відчутною. Цьому знову ж таки є аналогія в тому, як поводимося ми. Якщо нас відволік важливий телефонний дзвінок під час бесіди з начальством, то ми шанобливо вибачимося за перервану розмову; якщо ж нас відвернули під час приятельської бесіди, то ніяких церемонних вибачень з нашого боку не буде, та їх від нас ніхто і не чекає.
Рід Шимпанзе взагалі найбільш близький людині з точки зору еволюції, а шимпанзе бонобо відомі більшою миролюбністю порівняно зі звичайними шимпанзе. Миролюбність передбачає більш складні механізми спілкування і більш розвинене соціальне життя. Наприклад, ми якось писали, що бонобо готові допомагати навіть незнайомим мавпам, що говорить про великі альтруїстичні задатки, і що їх самки своєрідним чином брешуть оточуючим, щоб уникнути шлюбних конфліктів.
Тож не варто дивуватися, що бонобо вміють цінувати спілкування і готові повернутися до перерваної розмови. Втім, не виключено, що таке вміння є не тільки у них, а й у інших соціальних тварин.
Результати досліджень опубліковані в Science Advances.