Бактеріальна молекула пригнічує в ракових клітинах синтез ДНК і заважає їм розмножуватися.
До шкірних бактерій ми ставимося з підозрою, і нічого, крім прищів, від них не чекаємо. Однак на шкірі живе багато різних мікробів, і деякі з них можуть бути дуже навіть корисними.
Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго звернули увагу на своєрідну речовину, що синтезується шкірною бактерією Staphylococcus epidermidis. Речовина називається 6-N-гідроксиамінопурин (6-ГАП), і молекула його схожа на одну з тих, з яких побудована ДНК; власне слово «пурин» у назві говорить про те, що 6-ГАП схожий на пуринові азотисті підстави аденін і гуанін - А і Г, дві з чотирьох генетичних літери. У Річарда Галло (Richard L. Gallo) і його колег виникла підозра, що бактеріальна молекула може якось заважати синтезу ДНК: ферменти, які займаються синтезом ДНК, будуть плутати з 6-ГАП справжні будівельні блоки для ДНК, але, схопивши 6-ГАП, ферменти нічого не зможуть з ним вдіяти і не зможуть від нього битися.
Дійсно, коли 6-N-гідроксиамінопурин додавали в реакційну суміш з ферментами, що синтезують ДНК, він їх відключав, і новий ланцюг ДНК залишався недобудованим. (Швидше за все, S. epidermidis за допомогою своєї обманної молекули бореться з конкурентами: інші бактерії, які могли б потіснити S. epidermidis, отримують порцію 6-ГАП і не можуть ділитися.)
Але це був експеримент у пробірці, а що в живих клітинах? Серед живих клітин особливо активно ДНК синтезують ракові, адже вони енергійно розмножуються, а для дочірніх клітин потрібні все нові і нові копії ДНК. Бактеріальну молекулу додали до кількох різновидів ракових клітин, і виявилося, що 6-ГАП спрацьовує і в клітинах, які переставали ділитися. Що важливо - на звичайні, не ракові клітини шкіри 6-ГАП не діяв: у них, як виявилося, є білок, які знешкоджує 6-ГАП, а ось ракові клітини такий білок чомусь не синтезують. Так чи інакше, нормальні шкірні клітини могли синтезувати ДНК і могли ділитися, не звертаючи уваги на 6-ГАП.
Молекулу перевірили і в експериментах на тваринах. Піддослідним мишам вводили клітини раку шкіри, після чого у них, як і очікувалося, з'являлася пухлина - але якщо тваринам вводили заодно 6-ГАП, пухлина була в два рази менше. Дослідники випробували і саму бактерію як вона є: мишей, позбавлених вовни, протягом 12 тижнів регулярно опромінювали ультрафіолетом, щоб спровокувати рак шкіри; при цьому деяким на шкіру садили S. epidermidis, а деяких залишали без бактерій. У статті Science Advances говориться, що у мишей без бактерій з'являлося від чотирьох до шести пухлин, а у мишей з бактерією - всього одна.
6-ГАП перевірили також на клітинах лімфоми, і на них він теж працював, проте результати з лімфомою носять поки дуже попередній характер; хоча було б непогано, якби 6-ГАП працював взагалі на всіх ракових клітинах. За словами авторів роботи, S. epidermidis є приблизно у 20% людей, і, можливо, вони дійсно рідше хворіють на шкірні онкологічні захворювання, однак, щоб стверджувати це з повною впевненістю, потрібні додаткові клінічні дослідження. Але якщо все дійсно так, то можна буде подумати про пробіотики для шкіри, які будуть стимулювати зростання корисної бактерії, тим самим знижуючи ймовірність меланоми та інших видів раку.