Через солі деякі імунні клітини починають перетворюватися на алергічні лімфоцити.
Медична статистика говорить, що за останні півстоліття люди стали частіше страждати від різноманітних алергічних і аутоімунних розладів. Наприклад, захворюваність атопічним дерматитом і сінною лихоманкою, або поллінозом (тобто, грубо кажучи, алергією на пилок) з 70-х років зросла вдвічі. Можна було б припустити, що на такі хвороби стали просто більше звертати уваги і краще діагностувати, проте фахівці стверджують, що одним цим таку статистику не пояснити.
Не працюють і генетичні гіпотези, згідно з якими у людей в геномах почали частіше попадатися гени, що підвищують алергічну чутливість до тих чи інших субстрат. Очевидно, справа тут все-таки в якихось змінених факторах навколишнього середовища. І, як стверджують автори недавньої статті в Science Translational Medicine, один з таких факторів - це звичайна сіль.
Дослідники з Мюнхенського технічного університету експериментували з людськими Т-лімфоцитами двох типів: так званими наївними лімфоцитами і Т-лімфоцитами пам'яті. Наївними називають імунні клітини, які ще жодного разу не стикалися ні з якими чужорідними молекулами, яким ще не доводилося ні на кого полювати. Т-лімфоцити пам'яті, навпаки, колись вже мали справу з якимись підозрілими молекулами і запам'ятали їх - на випадок, якщо ще раз доведеться з ними зіткнутися.
Ті й інші клітини ростили в поживному середовищі, в якому змінювали концентрацію звичайної солі, хлориду натрію. І виявилося, що коли солі в середовищі ставало багато, лімфоцити обох різновидів починали синтезувати багато білків (імунних сигнальних факторів і регуляторів генетичної активності), які робили їх схожими на третій різновид лімфоцитів - Т-хелпери 2. Вони виділяють сигнальні білки, які потребують інші імунні клітини продукувати антитіла класу IgE, а антитіла IgE, своєю чергою, стимулюють викид гістаміну, лейкотрієну тощо.
Все це потрібно для відбиття тих чи інших інфекцій, проте давно відомо, що і антитіла IgE, і гістамін, і інші молекули, яких стає багато під дією Т-хелперів 2, задіяні в алергічних реакціях. Занадто активні Т-хелпери 2 стають причиною алергій, і виходить, що під дією солі і наївні Т-клітини, і Т-клітини пам'яті починали перетворюватися алергічні лімфоцити.
Дослідники також виявили, що у хворих на атопічний дерматит, при якому шкіра хронічно запалюється з якихось алергічних причин, ці запалені, роздратовані ділянки містять в 30 разів більше солі, ніж ті, де немає запалення. Водночас у хворих на псоріаз ніякої підвищеної солоності у враженій шкірі знайти не вдалося. Але, хоча псоріаз вважається аутоімунним розладом, він починається за участю Т-хелперів іншого типу, для активації яких, очевидно, сіль не потрібна.
Можна припустити, що зліт деяких алергій і аутоімунних хвороб пов'язаний зі змінами в нашому раціоні, що трапилися за останні кілька десятиліть. Автори роботи вважають, що тут в першу чергу потрібно звернути увагу на фастфуд, в який зазвичай кладуть досить багато солі. Втім, сіль - не єдине, що може дратувати імунітет у фастфуді: рік тому ми писали, що імунна система взагалі погано реагує на їжу, багату жирами і вуглеводами і бідну рослинними волокнами.