Переважання в особистості емпатичних або аналітичних здібностей змушують віддавати перевагу різним музичним стилям.
Навряд чи хтось буде сперечатися, що наші музичні смаки залежать від властивостей особистості. Але чи можна щось сказати про людину по тій музиці, яку вона слухає: наприклад, що любов до одного стилю або напрямку видає аналітичний склад розуму, а любов до іншого - більше непостійство, ненадійність характеру?
Відповідні дослідження проводилися, але зазвичай акцент робили на таких властивостях особистості, як екстравертність, невротичність, відкритість новому тощо. Девід Грінберг (David Greenberg) з Кембриджу разом з колегами вирішив побудувати експеримент інакше - їм захотілося дізнатися, чи вказує музика на когнітивні, чи пізнавальні, здібності. Ці здібності розглядалися в широкому діапазоні: наприклад, на одному краю знаходилися високі емпатичні вміння, що передбачають занурення в думки і почуття іншої людини, а на іншому - здатності до систематизації, до аналізу складних явищ і виявлення в них закономірностей.
Чотирьом тисячам добровольців у рамках психологічного тесту запропонували кілька тверджень, наприклад: «Я завжди відчуваю, коли людина говорить одне, а думає інше» або «Якщо я купую аудіоапаратуру, то завжди звертаю увагу на технічні подробиці» - учасники експерименту повинні були визначити, наскільки такі визначення відносяться до них самих. Потім їм дали послухати 50 музичних композицій різних жанрів - музику потрібно було оцінити як таку, що подобається або не подобається за 9-бальною шкалою. Ну а потім відповіді на психологічний тест зіставили з музичними симпатіями.
У статті в PLoS ONE автори пишуть, що тим, у кого добре була розвинена емпатія, подобався сучасний ритм-н-блюз, софт-рок і те, що називають mellow music, для якої характерний м'який і приємний звук. В цілому, це була не дуже енергійна музика, часто насичена негативними емоціями і, що називається, з емоційною глибиною. Систематизуючі, аналітичні властивості були у тих, яким подобалася енергійна, напружена музика з позитивними емоціями та/або відносно складно влаштована. Конкретні автори і виконавці тут могли бути різні: наприклад, емпатам найбільше подобалися пісня «All of me» великої джазової співачки Біллі Холідей і «Crazy little thing called love» групи Queen, а «аналітикам» - один з етюдів Скрябіна, «God save the Queen» від The Sex Pistols і «Enter Sandman» Mallica. За словами авторів роботи, обрані емоційно-когнітивні параметри особистості набагато чіткіше збігалися з музичним смаками, ніж відкритість новому досвіду, екстравертність тощо - в тому сенсі, що за психологічним тестом можна було точніше сказати, яка музика сподобається.
Отримані результати добре ілюструють відому істину, що музику (та й взагалі будь-яке мистецтво) ми сприймаємо розумом і серцем, тобто безпосереднє емоційне сприйняття поєднується з аналізом того, що ми почули, і в різній музиці пропорція тут зміщується в ту чи іншу сторону. З практичної точки зору це може зацікавити не тільки тих, хто займається, грубо кажучи, продажем музики, але і педагогів - очевидно, щоб людина почала цікавитися музикою, вона повинна хоча б спочатку повністю збігтися з його психологічними установками.