Собаки дивуються, коли щось у світі відбувається не так, як повинно.
Деякі прості фізичні закономірності ми відчуваємо інтуїтивно з самого раннього віку. Наприклад, навіть маленькі діти знають, що якщо виронити з рук чашку, вона впаде вниз - і вони дуже сильно здивуються, якщо чашка раптом почне повільно злітати.
Інтуїтивні уявлення про фізику навколишнього світу є не тільки у людей, але, наприклад, у шимпанзе і собак. Про собак у недавній статті в Biology Letters пишуть співробітники Віденського університету. Вони вибрали чотирнадцять псів, яких для початку вчили сидіти в одній позі, поклавши голову на спеціальну подушку. У цій позі було зручно стежити за зіницями собак, які свідчили про їхні емоції.
Потім перед собаками ставили екран, а на екрані показували відео: дві кульки, що котяться назустріч один одному. Кульки стикалися, і тоді один зупинявся, а другий відкочувався назад - все у згоді зі звичайною механікою. Після того, як собаки надивилися на кульки, їм показували друге відео, на якому перша кулька зупинялася до того, як зустрічалася з другою, а друга без жодного зіткнення раптом починала котитися назад. Собак це дивувало: по-перше, вони дивилися на неправильні кульки довше звичайного, а по-друге, у них розширювалися зіниці. І довгий погляд, і розширені зіниці вважаються ознаками подиву. Ці ж ознаки використовують, наприклад, коли вивчають психологію маленьких дітей, які ще не можуть говорити, або дорослих, коли хочуть дізнатися якісь несвідомі реакції (і наскільки ці реакції відрізняються від того, що люди говорять).
Загалом, автори роботи роблять висновок, що собаки здатні відрізнити правильну фізику від неправильної. До речі, порівняно недавно - минулого року - щось схоже розповідали про кішок, яких бентежило, що один і той же голос майже одночасно лунав з різних кутів кімнати, як якщо б володар голосу міг телепортуватися. Котики, як стверджували автори тієї роботи, в телепортацію не вірили.