Клітини потрійного негативного раку молочної залози реагують на підвищення рівня звичайних гормонів і їх синтетичних аналогів.
Одна з великих проблем в онкології, яку дослідники намагаються вирішити якомога швидше, це проблема метастазів. Чому ракові клітини залишають первинну пухлину і відправляються колонізувати нові тканини та органи? Чим вони відрізняються від інших клітин, які так і залишаються в пухлині? І чи є якісь зовнішні сигнали, які приходять з інших тканин і органів, які спонукають метастазні клітини знятися з місця?
Дослідники з Базельського університету, які експериментували з клітинами тричі негативного раку грудей (ми якось писали про те, чому цей різновид раку грудей так називається), виявили, що у метастазних клітин особливо активно працюють гени, які кодують рецептори до стресових глюкокортикоїдних гормонів. Експерименти ставили з мишами, яким пересаджували людські пухлини; у деяких тварин пухлини метастазували, у деяких - ні. У тих мишей, у яких з'являлися метастази, рівень глюкокортикоїдних гормонів - кортизолу і кортикостерону - був підвищений.
Очевидно, гормональні зміни стимулювали схильність пухлини до метастазів. Вдалося показати, що стресові гормони через свої рецептори на ракових клітинах активували в них сигнальні ферменти, які допомагають клітці відправитися в злоякісну подорож. Якщо ці ферменти відключали, то і метастазів з'являлося менше, і хворі тварини жили довше.
Пухлини метастазували не тільки від справжніх гормонів, але і від їх синтетичних аналогів, на кшталт дексаметазону. Такі аналоги часто прописують онкохворим, щоб зняти деякі побічні ефекти від хіміотерапії. В результаті той же дексаметазон може зменшити ефективність хіміотерапії, що і було показано в дослідах з щурами, яких лікували хіміотерапевтичним препаратом паклітакселом.
Сам собою напрошується висновок, що при лікуванні деяких видів раку (принаймні, потрійного негативного раку грудей) потрібно особливо стежити за рівнем стресових гормонів, не даючи їм діяти на користь пухлини. Втім, про конкретні клінічні кроки тут можна буде думати після того, як результати підтвердять на справжніх хворих.
Результат досліджень опубліковано в Nature.