Тривалість сну і діабет можуть бути пов'язані між собою генами, що впливають одночасно на сон і на обмін речовин.
Вважається, що в нормі ми повинні спати в середньому по вісім годин на добу. Однак саме що «в середньому» - всі люди різні, і хтось спить довше, хтось менше. Звичайно, це залежить від багатьох речей: від того, наскільки ми втомилися, що їли, як у нас йдуть справи зі здоров'ям і т. д. Очевидно, тривалість сну залежить і від генів, але досі такі гени в нашій ДНК ніхто не шукав.
Дослідники з Центру розладів сну в Бостоні (США) під керівництвом Деніела Готліба (Daniel Gottlieb) проаналізували генетичні дані більш ніж 50 тисяч осіб і порівняли їх зі звичайною тривалістю нічного сну у кожного. У результаті в геномі вдалося виявити дві області, про які можна було з великою впевненістю сказати, що вони впливають на те, скільки ми спимо. У статті в Molecular Psychiatry автори пишуть, що одна з них пов'язана з більшою, а інша - з меншою тривалістю сну. Але дуже рідко буває так, щоб якийсь ген був пов'язаний тільки з однією ознакою. Ось і тут виявилося, що «зона довгого сну» також покращує метаболізм глюкози і зменшує ймовірність синдрому дефіциту уваги і гіперактивності. (Синдром дефіциту уваги та гіперактивності - неврологічно-поведінковий розлад розвитку, що починається в дитячому віці, який проявляється трудністю концентрації уваги, гіперактивністю і погано керованою імпульсивністю.) Про «зону короткого сну» відомо, що вона пов'язана з високим ризиком депресії і шизофренії. Коротко про отримані результати пише портал LceScience.
Те, що занадто довгий або занадто короткий сон супроводжує різних хвороб, обговорюють у науковому світі вже давно. Наприклад, рік тому в журналі Sleep з'явилася стаття, автори якої описували шкідливі наслідки сну «ненормальної тривалості». За їхніми словами, якщо ви спите менше шести або більше десяти годин на добу, то у вас, поряд з нервовим розладом, можуть з'явитися проблеми з серцем, судинами та обміном речовин. На цю тему є й інші роботи, і, наприклад, зв'язок між відносно недовгим сном і діабетом другого типу (не кажучи вже про психоневрологічні розлади) неодноразово простежувався в різних медичних дослідженнях.
Однак слід пам'ятати, що в таких випадках мають на увазі кореляцію, збіг параметрів, так що насправді не можна стверджувати, що саме недостатня тривалість сну послужила причиною діабету - принаймні, до тих пір, поки ми не зрозуміємо зв'язуючий їх фізіологічний механізм. Адже може виявитися так, що і ожиріння з діабетом, і занадто маленька тривалість сну є наслідок однієї і тієї ж мутації. І якраз без генетичних досліджень тут не обійтися.
З іншого боку, належить дізнатися, як саме вищезгадані зони довгого і короткого сну впливають на його тривалість. Деніел Готліб і його колеги вважають, що в разі зони довгого сну варто звернути увагу на тиреоїдний гормон (або гормону щитовидної залози). Ділянка ДНК, що збільшує тривалість сну, знаходиться поруч з геном PAX8, що впливає на розвиток щитовидної залози. Розташовані поблизу, ділянки геному часто впливають одна на одну; в даному випадку на користь такого впливу говорить те, що у людей з погано працюючою щитовидкою розвивається підвищена сонливість, тоді як занадто активна заліза і занадто високий рівень тиреоїдного гормону супроводжуються безсонням. Поки що це тільки припущення, які потребують прямої експериментальної перевірки. Самі автори роботи підкреслюють, що, досліджуючи генетичні причини занадто довгого або занадто короткого сну, завжди варто пам'ятати, наскільки сильно тут вплив зовнішніх факторів, від екології до наших звичок.