Вовк здатний за запахом зрозуміти, що він - це він, а інший - це інший.
Самосвідомість вважається однією з ознак високого розумового розвитку. Самосвідомість - це коли ти розумієш, що ти - це ти, і що ти відрізняєшся від інших. Перевіряють «самосвідомість» за допомогою дзеркала: якщо індивідуум не розуміє, що в дзеркалі він бачить себе самого, то по відношенню до відображення він веде себе як по відношенню до когось іншого. Наприклад, звір може побачити в дзеркалі конкурента і почати на нього нападати. Або ж, якщо звір мирний, він спробує познайомитися з тим, кого бачить у дзеркалі. Навпаки, якщо тварина намагається вивчити відображення як самого себе, значить, ми спостерігаємо прояв самосвідомості. Скажімо, якщо мавпи поставити фарбою позначину на лобі, то, подивившись у дзеркало, вона доторкнеться до власного лоба - тобто вона зрозуміє, що в дзеркалі відбивається вона сама.
Як легко зрозуміти, тест із дзеркалом використовують ті, хто вивчає інтелект тварин. І тепер ми знаємо, що самосвідомлюють себе людиноподібні мавпи, дельфіни, сороки, слони і навіть скати манта. Однак з часом щодо дзеркального тесту стали з'являтися сумніви. Може бути так, що тварини насправді сприймають своє відображення як когось іншого, проте в силу розвинених соціальних навичок (а ті види, що проходять дзеркальний тест, дуже часто живуть складним соціальним життям) вони поводяться так, що нам, людям, здається, ніби вони бачать самих себе. Тоді для перевірки на самосвідомість потрібен інший тест - наприклад, такий, який використовували зі слонами. Кілька років тому ми писали про експерименти дослідників з Кембриджу, які з'ясували, що азіатські слони розуміють, коли вони заважають самі собі - іншими словами, слони почуваються у власному тілі.
Інший варіант, коли тест з дзеркалом може бути не дуже коректним, це коли ми маємо справу з тваринами, що довіряють своєму носу більше, ніж очам. Тут теж є свій варіант тесту на самосвідомість - нюхливий, який розробили співробітники Томського державного університету, Інституту еволюції та етології Конрада Лоренца та Університету Пердью. Суть тесту з тим, що тварина опиняється перед запаховим «дзеркалом», і далі за її поведінкою можна зрозуміти, чи сприймається запах як відображення самого себе або як присутність когось іншого.
Запаховий тест поставили з вовками. Звірі чули або самих себе (тобто запах власної сечі), або товариша по зграї, або зовсім незнайомого вовка. Запахи були або чисті, або з домішкою анісової олії. Коли вовки чули себе або знайомих, вони мало витрачали часу на цей запах. Якщо ж вони чули незнайомого вовка, то його запах вони досліджували більш пильно і навіть намагалися перенести його на себе - тобто валялися по тому місцю, звідки пахло. І якщо в своєму запаху або в запаху товариша вони чули аніс, то знову ж намагалися перенести цей свій і одночасно не свій запах на себе.
У статті Ethology Ecology & Evolution говориться, що коли вовк треться про предмет, позначений чужою сечею, це означає своєрідну соціальну дію, за якою ми можемо судити, що тварина розуміє різницю між собою та іншим. Відповідно, якщо до власного запаху підмішуються незнайомі ноти (на зразок анісу), значить, потрібно відновити власну ідентичність і перейняти незнайомі ноти, раз вже вони звідкись з'явилися.
Загалом поведінка вовків в експерименті вказувала на те, що вони розуміють, що вони - це вони, знайомі товариші - це знайомі товариші, а незнайомці - це незнайомці. Тобто певною мірою самосвідомість їм властива (що можна було очікувати - все-таки про вовків давно відомо, що це не найдурніші істоти).
У тварин взагалі може бути інша картина світу, ніж у людей, якась інформація для них більш важлива, якась - менш, тому, коли ми беремося судити про їхні когнітивні здібності, про самосвідомість та інше, потрібно враховувати, що основи їх самосвідомості можуть відрізнятися від наших.