Злоякісні клітини підвищують рівень глюкози в крові, що збільшує ймовірність діабету, і навпаки - при підвищеному діабетичному цукрі в крові злоякісним клітинам стає простіше рости.
Про те, що діабет і рак молочної залози пов'язані один з одним, говорить медична статистика: у жінок з діабетом ймовірність пухлини на 20-27% більше. І навпаки: ймовірність діабету починає зростати через два роки після того, як рак виявили. Навіть якщо з пухлиною вдалося впоратися, то через десять років у таких жінок ймовірність діабету на 20% вища, ніж у жінок того ж віку, але без раку грудей в анамнезі.
Тобто діабет стимулює рак, а рак провокує діабет; питання в тому, який механізм тут працює. У статті в Nature Cell Biology співробітники Каліфорнійського університету в Сан-Дієго пишуть про те, що клітини раку грудей відправляють позаклітинні везикули - мембранні мікропузирки, які можуть містити різні молекули: РНК, білки, ліпіди тощо. Це звичайний спосіб спілкування між різними клітинами, не тільки раковими - відправляти один одному молекулярні посилки в мембранній упаковці. Але у випадку з клітинами раку молочної залози у везикулах є мікрорегуляторна РНК-122 (або мікроРНК-122). Мікрорегуляторні РНК не кодують жодних білків і досить невеликі порівняно з іншими видами РНК, але зате, як можна зрозуміти за назвою, вони впливають на інші РНК, на яких клітинні білоксинтезуючі машини синтезують різноманітні білки. Якщо не вдаватися в подробиці, то можна сказати, що від мікроРНК залежить, багато або мало в клітці буде синтезуватися того чи іншого білка.
Бульбашки з мікроРНК-122 добираються до клітин підшлункової залози, що виробляють інсулін, і мікроРНК-122, проникнувши всередину них, діє так, що клітини перестають виділяти інсулін. У результаті рівень глюкози в крові зростає, що пухлини і потрібно: злоякісні клітини поглинають досить багато глюкози, як через те, що безперервно діляться, так і через деякі особливості обміну речовин. Тому і виходить, що якщо діабет вже є, то на його тлі раковим клітинам легше рости, а якщо рак з'явився першим, він діє на підшлункову залозу так, що в підсумку підвищується ймовірність повноцінного діабету. Можливо, щось схоже відбувається і при інших видах раку (зрештою, глюкозу люблять вони всі), але у різних видів раку є свої особливості, і будь-яку гіпотезу потрібно ретельно перевіряти.
Дослідники намагалися давати піддослідним мишам з пухлиною препарати, що знижують рівень глюкози в крові - і пухлина починала рости помітно повільніше. Можливо, пацієнткам з раком молочної залози слід давати такі ж препарати, у всякому разі, тим, у кого в обміні речовин є діабетичні відхилення. А жінкам з діабетом, можливо, варто ретельніше стежити за тим, чи не починає у них рости пухлина - щоб позбутися її якомога раніше.