Ефективність протиракової імунотерапії залежить від присутності в кишечнику двох груп бактерій.
Важливість кишкової мікрофлори для нашого здоров'я давно стала спільним місцем: ми знаємо, що шлунково-кишкові бактерії не тільки допомагають перетравлювати їжу, а й беруть участь у регуляції обміну речовин в цілому, підтримують нас у боротьбі з інфекціями, як бактеріальними, так і вірусними, і активно співпрацюють з імунною системою.
Останній пункт особливо привертає увагу дослідників - від імунітету у нас залежить якщо і не все, то дуже багато чого, але впливати на нього ззовні, якимись медичними засобами, ми ще не цілком навчилися. Наприклад, певні досягнення є в імунотерапії ракових захворювань, проте результат у різних хворих може досить помітно відрізнятися: у когось така терапія сильно пригнічує зростання пухлини, у когось - слабо.
Одне із завдань імунної системи - вчасно знищувати злоякісні клітини, але у тих є свої способи присипляти її увагу. Мета імунотерапії якраз у тому, щоб придушити імунітет пухлинні механізми. Відомо, що позитивний ефект залежить тут від присутності в самій пухлині Т-лімфоцитів, але також відомо, що це не єдиний фактор успіху.
А що, якщо покликати на допомогу мікробів? Тільки що в Science Express вийшли відразу дві статті, в яких йдеться про те, що ефективність протиракової імунотерапії прямо залежить від складу кишкової мікрофлори - принаймні, у мишей. Сама по собі ідея перевірити зв'язок того й іншого не нова: наприклад, у 2013 році в Cancer Research була опублікована робота з результатами дослідників з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, які виявили, що деякі види шлунково-кишкових бактерій допомагають затримати розвиток раку крові.
Тоді ж, у 2013 році в Science з'явилося повідомлення співробітників французького Інституту Густава Руссі, які під керівництвом Лоранс Зітвожель (Laurence Zitvogel) експериментували з хіміотерапевтичними препаратами, що впливали на склад кишкової мікрофлори і пошкоджували кишковий епітелій (відомий, на жаль, наслідок багатьох протиракових ліків) - виявилося, що зміни в мікрофірофії на мікрофі (У тому ж Science можна було виявити іншу статтю з результатами команди з Національного інституту раку, чиї дані говорили про те ж: відсутність мікрофлори в кишечнику знижує ефективність протиракових ліків.)
У чому відмінність нових робіт? У тому, що в них описані конкретні бактерії, які допомагають боротися з пухлиною. Лоранс Зітвожель і її колеги продовжили експерименти з мишами, хворих саркомою, меланомою або колоректальним раком, намагаючись зупинити розвиток хвороби у тварин за допомогою особливих антитіл, які пригнічують активність білка, що «заспокоює» імунітет - зв'язавшись з ним, вони припиняють «присипляючий» молекулярний сигнал від ракових клітин. (Тобто мова тут йде не про звичайну хіміотерапію, яка прямо вбиває злоякісні клітини, а про імунотерапію.)
Ці антитіла досить популярні зараз в якості протиракового засобу, однак, як пишуть дослідники у своїй статті, їх ефективність залежить від присутності бактерій групи Bacteroides: якщо вони були в кишечнику мишей, то імунотерапія діяла. Аналіз мікрофлори у кількох пацієнтів з метастазуючою меланомою показав, що і у людини реакція на терапію антитілами залежить від Bacteroides, і що якщо людських бактерій пересадити безбактеріальним мишам з пухлиною, то тварини стануть краще реагувати на лікування. (До речі, за деякими даними, Bacteroides разом з іншими групами шлунково-кишкових бактерій знижують ризик атеросклерозу.)
Група з Чиказького університету під керівництвом Томаса Гаєвського (Thomas F. Gajewski) теж експериментувала з мишами: двом групам тварин однієї генетичної лінії, але з різною мікрофлорою імплантували меланому, і виявилося, що в одних мишей пухлина поводиться менш агресивно, ніж у інших - зокрема, через більш активну реакцію на неї Т-клітин. Якщо тварин тримали разом, то відмінності зникали, очевидно, через те, що мікрофлора змішувалася і приходила до якогось спільного «знаменника».
До мишей застосували імунотерапію з використанням антитіл, які працювали за тим же принципом, що і у вищеописаній роботі про Bacteroides, тільки білок-мішень, «присипляючий» імунітет, був іншим. Тварини, у яких імунна відповідь на пухлину спочатку була сильнішою, краще реагували на терапію. Якщо ж до другої групи мишей, крім антитіл, підсаджували ще й бактерій від першої групи, то імунітет у них прокидався і починав активно атакувати пухлину. Однак конкретні «протипухлинні» бактерії виявилися тут іншими - з групи Bifidobacterium.
Вдалося також дізнатися деякі особливості імунітету мишей з Bifidobacterium: їхні імунні дендритні клітини активніше взаємодіяли з Т-клітинами. (Завдання дендритних клітин - презентувати, або, грубо кажучи, «показувати» чужорідні молекули-антигени Т-лімфоцитам, які потім за цими молекулярними ознаками шукають шкідливі клітини, щоб їх убити; очевидно, чим активніше працюють дендритні клітини, тим гірше для пухлини.) Повністю результати по Bifidobacterium опубліковані в статті в Science Express.
Можливо, в найближчій перспективі імунотерапевтичні протиракові ліки чекають серйозні зміни - їх будуть прописувати тільки з препаратами, що змінюють у вигідну сторону склад шлунково-кишкової мікрофлори. Але, звичайно, ефективність такого методу потрібно буде підтвердити в клінічних випробуваннях і з різними видами пухлин.