Якщо зайві калорії трапляються рідко, то обмін речовин буде справлятися з ними без особливих зусиль.
Коли ми їмо щось смачне, то часто у нас не виходить вчасно зупинитися - тобто ми вже ніби й наїлися, але продовжуємо їсти. Якщо так є постійно, то підвищується ризик надмірної ваги і супутніх проблем з метаболізмом. (Певного виду їжа, до речі, в якомусь сенсі навіть змушує нас їсти більше потрібного.) Якщо ж ми зазвичай не переїдаємо, але раптом так сталося, що одного разу з'їли занадто багато - як цей один раз відіб'ється нашому обміні речовин? Чи буде тут якась серйозна шкода, або метаболізм впорається з зайвими калоріями?
Дослідники з Університету Бата пишуть в British Journal of Nutrition, що метаболізм з одноразовим множенням калорій цілком впорається - принаймні, якщо мова йде про здорових і відносно молодих людей. Експеримент полягав у тому, що добровольці - чоловіки 22-37 років без діабету, серцево-судинних проблем та іншого - з'їдали стільки піци, скільки могли, поглинаючи за один прийом понад 3000 кілокалорій. Це було вдвічі більше, ніж вони дозволяли собі з'їсти за один обід, і в цілому кількість калорій помітно перевищувала денну норму, яку зазвичай можна зустріти в охороняльних рекомендаціях.
Якби такий калорійний удар завдавав шкоди обміну речовин, це було б видно за рівнем глюкози і жирів у крові, за рівнем інсуліну та іншими показниками. Але рівень глюкози в крові в учасників експерименту після такої надлишкової їжі виявився таким же, як і після звичайного обіду без надмірностей - очевидно, тому, що рівень інсуліну був на 50% вище норми, так що тканини всю надлишкову глюкозу поглинули за інсуліновим сигналом.
Жирів у крові було більше, але тільки трохи більше (хоча з'їли їх удвічі більше звичайного), що дещо суперечило більш раннім дослідженням, згідно з яким рівень ліпідів у крові підвищується пропорційно ліпідам з'їденим. При цьому надлишок їжі сильно підвищив концентрацію гормонів, які синтезуються в кишечнику і які стимулюють почуття насичення і виділення інсуліну. Через кілька годин учасники експерименту відчували сонливість і нічого більше їсти не хотіли, навіть солодкого.
З чого автори роботи роблять висновок, що здорова людина може без шкоди для себе дозволити час від часу переїдати. Але тут потрібно підкреслити два пункти - по-перше, мова йде саме про здорову людину, тобто про те, у кого немає діабету, зайвої ваги тощо, а по-друге, час від часу - це не кожен день, і не через день, і, треба думати, навіть не щотижня. Святкове переїдання навряд чи зіпсує обмін речовин, якщо тільки не святкувати занадто часто.
Правда, варто підкреслити, що дослідження проводили з чоловіками певного віку. Не виключено, що жінки, а також чоловіки до 22 і після 37 років реагують на «зайву піцу» інакше. Нарешті, на обмін речовин впливають й інші фактори, починаючи з того, що саме ми їмо, і закінчуючи психологічним станом. Скажімо, чи зуміє метаболізм впоратися з подвоєнням калорій (нехай і одноразовим), якщо вони прийдуть у вигляді картоплі фрі або солодких пончиків?
Що до психологічного стану, то кілька років тому ми писали про те, як стрес підвищує ймовірність ожиріння, а оскільки стресу в нашій повсякденності багато, то виникає питання, чи потрібно взагалі експериментувати з переїданням, хоча б і тільки по святах.