Якщо судити з ДНК зародків, майбутні діти майже не відрізняються один від одного за зростом і за IQ.
Медичні успіхи молекулярної біології волею-неволею наводять на думку, що з її допомогою ми вже зараз цілком можемо конструювати генетичний портрет майбутніх дітей. Мова не тільки про те, щоб за допомогою генетичного редагування позбавити ембріон від небезпечних мутацій - подібно до того, як це було зроблено з дорослими людьми, які страждають від генетичних хвороб крові. Мова ще й про те, щоб заздалегідь дізнатися, якого зростання буде майбутня дитина, який у неї буде рівень інтелекту - і, можливо, по можливості підправити ці гени або ж взагалі зробити новий, більш вдалий зародок.
Такі речі цілком можливі при екстракорпоральному заплідненні, коли запліднення і найперші етапи розвитку ембріона відбуваються в буквальному сенсі в пробірці, в спеціальному інкубаторі і спеціальному середовищі. Запліднене яйце починає ділитися, і коли зародок складається вже з декількох клітин, одну у нього відбирають для генетичного аналізу.
Якщо виявилося, наприклад, що в зародку є небезпечна мутація, яка не дасть майбутній дитині жодного шансу прожити більш-менш довго, то такий зародок відбраковують. Якщо ж зародок генетично здоровий, його імплантують у матку, і далі він розвивається в організмі матері. Власне, екстракорпоральне запліднення часто і роблять якраз тоді, коли є великий ризик того, що у дитини проявиться небезпечна мутація, «замаскована» у його батьків.
Взагалі-то, так само можна сортувати зародки і по інших генах. Але, як пишуть в Cell дослідники з Єврейського університету в Єрусалимі, Афінського національного університету ім. Каподістрії та інших наукових центрів, якщо ви хочете отримати таким чином дитину, яка виявиться більш високою або більш розумною, ви мало що виграєте. Автори роботи аналізували ДНК реальних людей, поєднуючи попарно ДНК потенційних батьків з ДНК потенційних матерів і за допомогою комп'ютерних алгоритмів, намагаючись зрозуміти, яким буде генетичний портрет їхніх потенційних дітей. Від кожної пари моделювали по 10 віртуальних ембріонів, і кожен ембріон перевіряли на ділянки ДНК, що впливають на зростання, і на гени, які, як вважається, якось пов'язані з рівнем інтелекту.
Тут саме час сказати, що в нашому геномі зі зростанням в тій чи іншій мірі пов'язані кілька сотень ділянок ДНК (це не тільки гени, але і різноманітні регуляторні послідовності, які впливають на активність генів). Так що якщо ми хочемо передбачити зростання за ДНК, потрібно складати полігенну шкалу, яка буде враховувати роль кожного гена.
Тепер потрібно згадати, що при формуванні статевих клітин ДНК сильно перетасовується, і генетичні портрети різних сперматозоїдів у одного і того ж чоловіка і різних яйцеклітин у однієї і тієї ж жінки будуть відрізнятися. Коли ДНК статевих клітин з'єднається при заплідненні, то в одного зародка, звичайно, вийде набір «генів росту», які зроблять його вище, а інший, навпаки, виявиться нижчим. Але якщо врахувати кількість ділянок ДНК, які впливають на зріст, то з десяти зародків найвищий в середньому буде всього на три сантиметри вище за інших. Що до IQ, то найрозумніший буде всього на три одиниці розумнішим за інших. Причина таких скромних цифр - велика кількість генів, що впливають на зростання та інтелект, і сам процес перетасовки ДНК в ході статевого процесу.
Більш того, такі передбачення, що навіть спираються на полігенну шкалу, грішать великою неточністю. Автори роботи використовували свій метод на двадцяти восьми реальних сім'ях, в яких були дорослі діти, брати і сестри. У всіх в сім'ї аналізували ДНК і порівнювали теоретичну оцінку зростання з реальним станом справ. За генами можна було зрозуміти, хто буде вище, хто нижче, але реальні цифри відрізнялися від передбачених, і, крім того, реальні цифри були більш невизначеними.
Наприклад, у якійсь родині найвища дитина виявлялася вищою на 10 см. Але і сама модель розрахунку росту за генами, за словами дослідників, мала на увазі, що можуть бути відхилення на 5-10 см - тобто зріст найвищої дитини доведеться оцінювати з урахуванням того, що вона в реальності може опинитися на 5-10 см вище або нижче. Для IQ відхилення склало 20 одиниць - тобто до тих трьох пунктів, розрахованих за полігенною шкалою, в реальності можуть додатися - або віднятися - ще двадцять.
Іншими словами, навіть якщо у вас є справжній зародок з прочитаними генами, ви навряд чи зумієте вгадати, якого він буде зросту і з яким IQ. До речі, щодо генетичного передбачення інтелекту можна згадати порівняно недавню роботу в Molecular Psychiatry, про яку ми писали в квітні - її автори дійшли висновку, що відмінності в генах дозволяють передбачити максимум 11% різниці в інтелектуальному розвитку серед підлітків.
З одного боку, тут можна говорити про те, що ми ще не знаємо всіх генів (але скоро дізнаємося), і наші алгоритми для розрахунків ще не цілком досконалі (але скоро стануть досконалі), і в перспективі точність передбачень стане вищою. Але з іншого боку, цілком може бути так, що коли мова йде про зростання та інтелект, гени складним чином взаємодіють з тим, що взагалі відбувається в організмі і навколо нього, і щоб розрахувати за генами зростання та інтелект, потрібно відразу розрахувати заодно все життя людини - або, принаймні, якусь її частину.
Втім, все це не скасовує того, що у нас є гени, мутації в яких однозначно призводять до важких хвороб, і ось якраз такі гени цілком можна обчислювати за допомогою новітніх біомедичних методів.
За матеріалами MedicalXpress.