Перенесені бактеріальні інфекції роблять кишковий імунітет підозрілим по відношенню до невинних речовин.
Живіт може хворіти від того, що ми з'їли щось не те, наприклад, щось отруйне. Інша причина - імунне запалення у відповідь на інфекцію: у кишечник потрапила патогенна бактерія, і тепер імунна система намагається її вигнати. Але буває так, що живіт починає хворіти у відповідь на абсолютно звичайну їжу, без токсинів і без патогенних бактерій. Це називають синдромом роздратованого кишечника. Він може обмежуватися тільки болем, але можуть виникнути й інші симптоми, на зразок діареї тощо.
Вважається, що причина синдрому подразненого кишечника в неправильно працюючому імунітеті, який починає реагувати на звичайну їжу. Але чому він починає так реагувати? Дослідники з Льовенського католицького університету та інших європейських наукових центрів пишуть у Nature, що причиною може бути перенесена бактеріальна інфекція.
В експериментах мишей заражали патогенною бактерією Citrobacter rodentium, після чого миші починали страждати від кишкового розладу у відповідь на звичайний яєчний білок. Виявилося, що після інфекції мишачий кишечник починав пропускати речовини, які він пропускати не повинен: харчові молекули (той же яєчний білок) проникали під кишковий епітелій, де їх зустрічали імунні клітини. Ті реагували на це як на загрозу: у крові з'являлися антитіла до яєчного білка, а нервові закінчення в кишковій стінці генерували больові сигнали.
Антитіла проти яєчного білка були імуноглобулінами Е (IgE), які часто називають алергічними антитілами. Якщо від них тим чи іншим способом позбавлялися, кишківник і його імунна система не страждали від їжі. Навпаки, якщо рівень IgE штучно піднімали, то у мишей починався синдром подразненого кишечника навіть без попередньої інфекції.
Подальші експерименти показали, що інфекція і яєчний білок змушували хмари кишкової стінки викидати з себе багато різних молекул, у тому числі і гістамін. Тучні клітини - це клас імунних клітин, які сидять поруч з кровоносними судинами і нервами, беручи участь в алергічному запаленні. Гістамін та інші сигнальні речовини, які вони виділяють, викликають набряки і підвищують чутливість больових нейронів.
В іншій серії дослідів брали участь добровольці: вісім здорових людей і дванадцять чоловік з синдромом подразненого кишечника. Їм прямо в кишечник вводили суспензії глютену, сої, пшениці, молока. У тих, хто страждав від синдрому подразненого кишечника, починалися різи і здуття живота, і у всіх у них були ознаки імунної реакції, принаймні, на якийсь один продукт. (Серед здорових така реакція була тільки у двох осіб.)
У хворих із синдромом удвічі частіше, ніж у здорових людей, виявлялася бактерія золотистий стафілокок, яка відома вмінням стимулювати неспецифічну реакцію у Т-клітин. Тобто через стафілокок імунітет починає активно працювати, але не проти конкретної бактерії, а, так би мовити, взагалі. Неспецифічна агресивність імунітету, очевидно, була причиною того, що у відповідь на звичайну їжу кишківник починав страждати.
Нові дані не пояснюють деяких особливостей синдрому роздратованого кишечника: наприклад, чому у жінок він трапляється частіше, ніж у чоловіків. З іншого боку, сам синдром проявляється по-різному, у когось із запорами, у когось з діареєю тощо. Нарешті, інфекційних кишкових бактерій існує безліч, і було б цікаво дізнатися, які з них більш сприяють синдрому подразненого кишечника, а які менш. Але в будь-якому випадку вже зараз можна подумати про те, як краще заспокоювати збитий з пантелику імунітет і на що краще діяти: на антитіла IgE, на хмурові клітини або на рецептори до гістаміну.
За матеріалами Nature.