Протягом останніх мільйонів років поява і зникнення нових видів великих африканських звірів було мало пов'язано з великими погодними циклами.
Клімат на Землі періодично змінюється - мова в даному випадку не про зміну часів року, а про великі цикли, які тривають десятки і сотні тисяч років і захоплюють всю планету. Вони відбуваються через особливості руху Землі по орбіті, зокрема, через поворот земної осі, через коливання кута нахилу земної осі до площини її орбіти і через інші астрофізичні фактори. В результаті змінюється кількість сонячного світла, що досягає земної поверхні (зміни в сонячному світлі називають циклами Міланковича), і клімат стає то тепліше, то холодніше, криги то тануть, то наростають, вологість то підвищується, то збільшується і т. д.
Чи повинні такі зміни позначатися на біорізноманіті? Здається, що повинні: біорізноманіття - це, грубо кажучи, кількість видів, які більш-менш пристосовані до того середовища, в якому їм випало жити. Далеко не всі здатні витримати кліматичні зміни, відповідно, частина видів при потеплінні або похолоданні зникає; водночас зміни допомагають сформуватися новим видам, для яких у нових умовах відкриваються нові можливості. Можливо, біорізноманіття буде підвищуватися, можливо, воно буде зменшуватися, але так чи інакше, воно повинно якось змінюватися в тому ж ритмі, що і клімат.
Однак співробітники Аризонського університету дійшли висновку, що кліматичні цикли на біорізноманіття впливають мало - принаймні, якщо говорити про різноманітність ссавців в Африці за останні 5 мільйонів років. Зміни клімату дослідники оцінювали за викопним пилком, доісторичними водоростями, рослинними восками, сліди яких залишилися на листях стародавніх рослин, за ізотопами в різних шарах ґрунту і ще за цілою низкою ознак. Зрозуміло, навіщо їм знадобився пилок та інші рослинні залишки: рослини - хороший індикатор того, як змінюється температура, вологість та інше. По водоростях можна зрозуміти, як змінювався рівень морів. При цьому потрібно було створити метод, який дозволив би звести подібні різнорідні ознаки воєдино, який дозволив би зліпити з них єдину кліматичну картину. Дослідникам це цілком вдалося, більш того, у них вийшло навіть порівняти по клімату періоди часу різного масштабу - в 20, 100 і 400 тисяч років.
Пилок і інше збирали в Африці, і отримані дані порівнювали з викопними останками стародавніх звірів, переважно з сімейства Полорогих (до них належать антилопи, бики, барани тощо). Природно, тут відразу виникає проблема неповноти палеонтологічної картини: якщо ми бачимо, що якийсь вид жив на світі три мільйони років тому, а 2,9 млн років його вже немає, то можливо, він і справді вимер, а можливо, ми просто не знайшли його більш молодих останків. Але тут є один простий метод, який дозволяє багато в чому подолати проблему «палеонтологічної неповноти»: якщо у нас є чотири геологічні періоди, і в першому, другому і четвертому у нас є кістки конкретного виду, а в третьому - ні, то цілком очевидно, що той же самий вид жив у цьому періоді теж (зрештою, не відлітав же він повним складом на іншу планету).
У підсумку дослідникам вдалося за рослинними, водорослевими та ізотопно-ґрунтовними та іншими ознаками побачити серію кліматичних змін, що відповідають астрофізичним циклам Міланковича. Однак кліматичним змінам не відповідали жодні зміни в біорізноманіті. Тобто види з'являлися і зникали, але без очевидного зв'язку з цими циклами. Результати досліджень опубліковані в журналі PNAS.
Звичайно, отримані результати стосуються насамперед великих ссавців, в першу чергу, полорогих копитних, що жили в давнину на території Африки. Але не варто забувати, що на еволюцію впливають й інші фактори, які працюють разом з кліматом і коригують кліматичні ефекти на популяції різних тварин. Можливо, це необхідно враховувати і при аналізі еволюції предків людини: навряд чи поява і зникнення нових «людиноподібних» видів підкорялася лише кліматичним змінам, навіть коли такі зміни були досить сильними.