Тривалий психологічний стрес, діючи через імунну систему, позначається на стані центрів пам'яті в мозку.
Дослідники з Університету штату Огайо повідомляють у своїй статті в The Journal of Neuroscience, що довгий стрес погано позначається на короткочасній пам'яті. Іншими словами, те, що нам пам'ятається, наприклад, з дитинства, ми так і будете пам'ятати, але ось що-небудь тільки що прочитане, або якесь термінове завдання цілком можуть вилетіти з голови - якщо ми знаходимося в тривалому психологічному напруженні. Втім, говорити тут «ми» - значить дещо обганяти події: поки що експерименти тут ставили тільки на мишах.
Спочатку Джонатан Гадбоут (Jonathan P. Godbout) і його колеги вчили мишей знаходити вихід з лабіринту, і після того, коли тварини запам'ятовували, куди йти, до них кілька разів поспіль підсаджували більш великого і більш агресивного «гостя». Незабаром у мишей виникали характерні ознаки психологічного стресу: вони ставали тривожними, уникали соціальних контактів взагалі, тощо. Але, що найголовніше, вони забували шлях з лабіринту. Ті ж, кому стрес не влаштовували, пам'ятали правильну дорогу, як і раніше. Проблеми з пам'яттю тривали ще кілька тижнів після того, як мишей переставали лякати нахабним і сильним сусідом.
Одночасно в мозку стрессованих тварин виникали ознаки запалення - зокрема, збільшувалося число імунних клітин макрофагів. Особливу увагу тут приділяли гіпокампу - області мозку, яка служить одним з головних центрів пам'яті і одночасно бере участь в емоційних реакціях. (Природно, що зв'язок між психологічним стресом і пам'яттю в першу чергу шукали саме в ньому.)
Протягом деякого часу після стресу в гіпокампі з'являлося менше нових нейронів, ніж зазвичай. Якщо ж мишам давали протизапальний засіб, то проблеми з пам'яттю зникали, і кількість макрофагів у гіпокампі зменшувалася, хоча депресивна поведінка і проблеми з новими нервовими клітинами зберігалися.
Загальний висновок виходить такий: стрес через імунну систему підвищує запальний фон в мозку, що, в свою чергу, послаблює короткочасну пам'ять - принаймні, ту її частину, яка стосується орієнтації в просторі. Зв'язок між стресом і запаленням зараз взагалі активно досліджують усіма можливими методами, оскільки запальна реакція, нехай не дуже сильна і уповільнена, може заподіяти багато неприємностей, підвищуючи ймовірність різних хвороб, аж до діабету і раку.
Однак необхідно зазначити, що відносно стресу і пам'яті поки що ясно далеко на все. Так, у 2013 році в PLoS ONE вийшла стаття, в якій говорилося, що вплив стресу тут залежить від його кількості: спочатку погіршується довготривала пам'ять, потім, якщо стрес наростає, і короткочасна - тобто стрес стирає будь-яку пам'ять, а не тільки короткочасну. Щоправда, ті досліди ставили взагалі на равликах, проте автори дослідження стверджували, що їхні висновки справедливі для всіх тварин з більш-менш складною пам'яттю.
З іншого боку, в тому ж 2013 році дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі опублікували результати експериментів з щурами, в яких тварин піддавали різкому недовгому стресу - і виявилося, що це не гнітило, а навпаки, стимулювало появу нових нейронів в гіпокампі. Швидше за все, вся справа в різноманітності стресових умов, які можуть відрізнятися за силою, тривалістю і різновидами, і реакція організму на стрес кожен раз буде в чомусь відрізнятися.