Чим раніше у чоловіка з'являється перша дитина, тим менше шансів у молодого батька дожити до старості.
Молодим людям не варто рано заводити дітей - як пишуть у Journal of Epidemiology & Community Health співробітники Університету Гельсінкі, якщо чоловік стає батьком у 22-26 років, у нього сильно підвищуються шанси не дожити до старості. Насправді, як зазвичай і буває в науці, думка перевірити взаємозв'язок між раннім батьківством і ранньою смертністю виникла не на порожньому місці - такі дослідження вже проводилися, і всякий раз висновок був той же: молоді батьки помирають порівняно молодими. Щоб це виявити, достатньо порівняти чоловіків, які обзавелися дітьми в різному віці. Однак досі в подібних роботах порівнювали, грубо кажучи, всіх з усіма, так що всякий раз залишалося невирішеним питання, з чим саме пов'язана підвищена смертність в середньому віці у деяких чоловіків - чи дійсно з раннім батьківством, або ж з якимись генетичними факторами або особливостями навколишнього середовища, способу життя і т. д.?
Описану методологічну проблему спробували усунути фінські дослідники: як контрольну групу для порівняння вони також взяли братів молодих - і не дуже молодих - батьків. У роботі були використані дані про 30 з половиною тисяч чоловіків, які народилися між 1940 і 1950 роками: 15% з них стали батьками до 22 років, 29% - у віці 22-24 років, 18% - у віці 25-26 років. У решти діти з'явилися в 27 років і пізніше. За всіма ними спостерігали кілька років, поки їм не виповнилося 54 роки. За цей час помер кожен двадцятий чоловік: 21% смертей трапився через серцево-судинні причини, ще 16% - через алкоголь.
Виявилося, що ті, хто став батьком до 22 років, помирають у середньому віці на 26% частіше тих, хто став батьком трохи пізніше, до 25-26 років. Відповідно, 22-24-річні батьки доживають до старості на 14% рідше тих же 25-26-річних. А ось довше за всіх живуть ті, у кого діти з'явилися між 30 і 44 роками - в середньому віці вони вмирають на 25% рідше, ніж 25-26-річні батьки. Але найголовніше, що та ж закономірність зберігалася і у братів. Тобто якщо один брат ставав татом у 22 роки, а інший - у 25-26 років, то другий жив довше.
Іншими словами, взаємозв'язок між раннім батьківством і відносно ранньою смертністю досить великою мірою не залежить від генетичної програми і від умов, в яких людина зростала. Число дітей, район проживання, рівень освіти, роки народження самих молодих батьків на виявлений ефект також не впливали. Автори роботи вважають, що тут має місце не просто кореляція, а причинно-наслідковий зв'язок, тобто що раннє батьківство дійсно скорочує життя. Однак все-таки поки незрозуміло, які саме фактори тут можуть бути задіяні. Напрошується, звичайно, найочевидніше пояснення: дитина змушує чоловіка відмовлятися від кар'єрних планів і заробляти «тут і зараз», а це позначається на здоров'ї як безпосередньо, так і через психологічний стрес від незадоволеності життям і самим собою. Втім, щоб підтвердити або спростувати таку гіпотезу, будуть потрібні додаткові дослідження, не стільки медичні, скільки соціологічні.
Тут дехто може згадати про те, що пізніше батьківство, за деякими даними, теж нічого хорошого родині не обіцяє: якщо чоловік пізно заводить дитину, то зростає ймовірність того, що у його нащадка почнуться психічні відхилення, від аутизму до маніакально-депресивного психозу. Однак у таких випадках мова йде про дуже вікових чоловіків, які заводять дітей у 45-55 років. З іншого боку, є відомості, що чим старший чоловік, тим довші теломірні ділянки в хромосомах його сперматозоїдів - у статті 2012 року в журналі PNAS дослідники з Північно-Західного університету стверджують, що довгі теломери від батьків «у віці» переходять до дітей і навіть онуків.
Теломірні ділянки на кінцях хромосом вважаються важливою частиною біологічних годин, що відміряють час життя організму; іншими словами, виходить, що чим у більш зрілому віці чоловік став батьком, тим довше будуть жити його нащадки. Однак і тут теж потрібні додаткові експериментальні підтвердження.
За матеріалами LceScience.