У Новій Зеландії жили не тільки доісторичні гігантські папуги, а й гігантські пінгвіни. Набір кісток, знайдених палеонтологом Лі Лавом в 2018 році в заповіднику Вайпара-Грінсанд в Північному Кентербері в 2018 році, був підтверджений як такий, що належить новому виду вимерлого пінгвіна висотою 1,6 метра і вагою до 80 кг.
Новий вид, названий Crossvallia waiparensis, не перший або найбільший гігантський пінгвін, знайдений в Новій Зеландії, але команда під керівництвом Кентерберійського музею, яка провела аналіз кісток, стверджує, що знахідка підтверджує теорію, що пінгвіни досягли гігантських розмірів на початку їх еволюції, в епоху палеоцену між 66 і 56 мільйонами років тому.
Crossvallia waiparensis є одним з найстаріших відомих пінгвінів і також показує, скільки тварин, особливо в острівному середовищі, перемістилося в різноманітні екологічні ніші після вимирання динозаврів.
За словами дослідників, C.waiparensis був близьким родичем іншого гігантського пінгвіна, Crossvallia unienwillia, який жив в Антарктиді, де його скам'янілості були знайдені в 2000 році. Це вказує не тільки на прямий зв'язок між Антарктикою і Новою Зеландією, але і на скільки обидва світи змінилися.
«Коли види Crossvallia були живі, Нова Зеландія і Антарктида сильно відрізнялися від сьогоднішніх - Антарктида була покрита лісом, і в обох був набагато більш теплий клімат», - говорить старший куратор Кентерберійського музею природознавства доктор Пол Скофілд.
Хоча C. waiparensis був дуже великим пінгвіном, він не був настільки ж розвиненим, як його сучасні родичі. Кістки ніг вказують на те, що він використовував свої ноги більше в плаванні, ніж сучасні пінгвіни, які більше покладаються на свої крила, і що він, можливо, не міг стояти прямо. Крім того, вчені очікують, що в Waipara Greensand будуть виявлені більш екзотичні скам'янілості пінгвінів.
"Виявлені там скам'янілості зробили наше розуміння еволюції пінгвінів набагато більш ясним, - кажуть палеонтологи. «Але це ще не все - більше скам'янілостей, які, як ми думаємо, представляють нові види, все ще очікують опису».
Дослідження було опубліковано у виданні Alcheringa: An Australasian Journal of Palaeontology.