Будучи падальниками, тасманійські дияволи тим не менш їдять тільки ту падаль, яка подобається особисто їм.
Звірі, у яких в меню є падаль, вважаються не дуже-то вибагливими в їжі: вони готові їсти майже що завгодно. Звичайно, такі падальники, як росомахи або гієни, нерідко добувають собі їжу на полюванні, але навіть полюючи, вони не надто розбирають, кого переслідувати - головне, щоб здобич можна було перемогти без зайвої шкоди для себе. Що вже там говорити про вже мертвих тварин: та ж росомаха не буде розмірковувати, на чиї останки набріла, оленя, ведмедя чи якоїсь птиці.
Тасманійські дияволи точно так само полюють на всіх, кого можуть зловити, і точно так само під'їдають падаль: трупи овець, кенгуру, що мешкають на деревах поссумів, які звалюються на землю, папуг та інших птахів. Однак падальниками вони виявилися досить розбірливими. Співробітники Сіднейського університету та Університету Нового Південного Уельсу аналізували ізотопний склад вусів (точніше, вібрисс) декількох десятків дияволів, спійманих у різних районах Тасманії. (Дияволи залишалися в живих і з вібрисами - для аналізу потрібен був невеликий шматочок вібриси.) За ізотопами хімічних елементів, що залишилися в волосинах вібрисів, можна зрозуміти, що звір їв останнім часом.
У статті в Ecology & Evolution говориться, що нерозбірливими в їжі, як годиться справжнім падальникам, був приблизно кожен десятий диявол. А ось у всіх інших були явні уподобання: хтось волів туші валлабі, хтось - поссумів, хтось - папуг розел. Дияволовій розбірливості є екологічні пояснення: уявімо, як живеться падальнику в Африці - він повинен конкурувати з безліччю інших м'ясоїдних тварин, і розбиратися, яку саме мертвечину ти знайшов, просто немає часу. У Тасманії ж дияволи одні такі, конкурувати їм доводиться тільки самим з собою - і тут вже можна дозволити собі поколупатися в їжі. До речі, найбільш вибагливими їдаками серед них виявляються ті, що покрупніше: великий диявол може дозволити собі харчуватися тільки тим, чим хоче, розганяючи від видобутку дияволів помільніше.
Надалі дослідники хочуть зрозуміти, як саме тасманійські дияволи вибирають улюблену їжу, тобто чи свідомо вони вибирають те, що не користується популярністю серед інших дияволів, або ж вони просто починають любити те, чого найбільше трапляється в конкретній місцевості.